Юрко прибіг із вулиці дуже схвильований.
– Мамо! Мамо! Я не знаю, що мені робити!!! – ще з порога вигукнув він.
– Що робити? – усміхнулася мама. – Мити руки і вечеряти. А
потім ще поглянемо до уроків…
– Та ні, ти мене не зрозуміла, – пояснював синочок, миючи руки. – Я про моїх друзів. Я дуже хвилююсь за них!!! Розумієш, я ж уже їм говорив про Бога, а вони знову сьогодні побилися, посварилися і навіть такі погані слова говорили…
Юрко сів вечеряти, але апетиту не було.
– І що ж тепер буде?!! – засмучено бурмотів він, колупаючись у тарілці з їжею. – Це що, мої друзі вже не будуть жити в Небесному Царстві з Ісусом?!! – син запитально поглянув на матусю.
Мама сіла біля столу:
– Давай поговоримо. Не поспішай. Це добре, що ти говорив своїм друзям про Бога, але за них ще й треба молитися.
– Та ні! – Юрко не погоджувався. – Навіщо молитися? Ось ми завтра будемо гуляти – і я знову розповім їм про Ісуса, як розповідала мені ти… А ще я кожному скажу, що хто зробив поганого, щоб вони виправлялися!
– Ти думаєш, це допоможе? – мама уважно дивилась на сина, не знаходячи слів для пояснення… Та раптом її очі засвітилися радістю: – А давай я розповім тобі одну казкову історію…
Це сталося в дитячому садочку. Був вечір. Скрізь панувала тиша, адже всі дітки давно вже порозходилися по домівках. Лялька Ляля, яка жила на середній іграшковій полиці в молодшій групі, дуже сумувала, бо нею вже давно ніхто не грався. Вона озирнулася довкола і побачила безвухе однооке ведмежа, яке привітно їй усміхалося.
– Ти чого смієшся? – насупилася Ляля. – Я з такими, як ти, не дружу. Бач, у мене яке гарне плаття! І намисто! І зачіска в мене чудова! А ти – безвухе і однооке…
Ведмежа відвернулося й заревіло від образи та розпачу.
– Не плач, Мишко! – заходився втішати його іграшковий підйомний кран Підйомчик. – Я знаю, де лежать твої вушко і око. Давай я поставлю їх на місце – так, як я ставлю цеглинки, коли будую іграшковий будинок. Я гарно будую!.. А ти будеш мені аплодувати і хвалитимеш мене.
– Нічого не вийде!!! – ще більше ревів Мишко. – Бо око й вухо – це ж не цеглинки
Тут до розмови долучилася лялька:
– Ото знайшовся будівельник-помічник! – насміхалася вона з підйомного крана. – Ти ліпше на себе подивися. У тебе он колесо відвалилося, і рука твоя ледь на одному гвинтику тримається…
Підйомчик сумно поглянув на ляльку:
– А ти бачила, що в тебе на сукенці дірка і фартушок брудний?
– І… і… ти зовсім негарна і розкуйовджена! – з образою вигукнуло ведмежа.
– Неправда!!! Неправда!!! – обурилася Ляля.
Але підйомний кран підхопив її «рукою» й підніс до дзеркала. Лялька глянула на своє відображення і почервоніла. Дійсно, вигляд у неї був жахливий! Їй стало дуже соромно. Вона зрозуміла, чому давно з нею ніхто не грався…
– Друзі, будь ласка, пробачте мені, – знічено промовила Ляля. – А може ми спробуємо одне одному допомогти? Підйомчику, якщо ти дістанеш мені з верхньої полиці голку й нитки, я пришию ведмежаткові вушко…
Вона шила старанно, але ведмежатко крутилося й нетерпляче вовтузилося, тому вушко пришилося набакир. Як прилаштувати для Мишка око, друзі не знали.
Потім Ляля зашила дірку на своєму платтячку, але це чомусь вийшло негарно. Як випрати фартушок і зробити нову зачіску для ляльки, друзі теж не знали…
Ляля та Мишко спробували відремонтувати колесо для Підйомчика, але тільки-но він трохи поїздив, як воно знову відвалилося.
Що робити далі, друзі уявлення не мали. Вони були розгублені та засмучені.
– Давайте покличемо на допомогу! – запропонував Мишко.
– То ти й гукай. Ото все, що ти можеш робити, – це ревіти. Ну скажи, хто тебе почує?!! – це вже розсердився й обурився Підйомчик. Він уже зовсім поламався, відкинув ще одне колесо та безсило схилив свою «руку».
А ведмежа та лялька вирішили все-таки спробувати: вони почали щосили гукати: «Допоможіть!!! Допоможіть!!!»
Враз хтось затупотів – і до полички прибіг великий рожевий слон!!!
– Кому потрібна допомога?!! – засурмив слон.
– А ти хто? – Ляля здивовано закліпала своїми оченятами.
– Я – слон Топ, – відповів рожевий велетень.
– Не може бути! – недовірливо пробурмотіло ведмежа. – Я пам’ятаю слона Топа. Він був маленький і сірий, у нього відірвався хобот. А потім він кудись зник… Ні, ти не можеш бути Топом, бо ти – інший!
– Але я справді Топ! – радісно засурмив слон. – Просто я був у Майстра. І Він зробив мене новим! Друзі, я знаю дорогу і можу відвезти до Майстра і вас! Він дуже любить вас і надзвичайно зрадіє, коли ви прийдете до Нього… Ой, я такий щасливий, що ми знову будемо разом! Звичайно, якщо ви захочете…
– Так, так! Я дуже хочу з тобою! – загукало ведмежа. – Бо я хочу мати нове око і бути добрим та сильним.
– І я хочу… Я так мрію стати іншою, – тихенько сказала Ляля.
– Це безглуздя!!! – обурено торохтів підйомний кран. – Я не раджу вам кудись їхати, бо я туди не поїду! Я не хочу бути іншим: я гарно будую іграшкові будиночки і справляюся без будь-чиєї допомоги!..
*******************************************************
– Мамо, мамо!!! Я зрозумів! – вигукнув хлопчик, вдячно усміхаючись. – Майстер – це Бог! Я не можу сам змінити своїх друзів, але коли я буду за них молитися, то Бог це зробить Сам. Як Майстер! І я теж буду іншим. Це здорово!!!
Потім Юрко довго малював… Малював ляльку Лялю, ведмедика Мишка, Підйомчика та слона Топа. Малював і думав: цікаво, чи згодився-таки Підйомчик поїхати до Майстра?..
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибі Галина хороша історія. Комментарий автора: Щиро дякую за відгук.
Надежда
2010-04-23 13:30:20
Галочко, Господь поклав на серце сестричці з нашої церкви проводити Біблійні заняття з дітками. А мені дав бажання їй допомагати, підбираючи вірші та розповіді дитячі. Буду з твого дозволу використовувати і вірші твої , і прозу. Амінь?:)) Комментарий автора: Так, звичайно!!! Я буду дуже-дуже рада!!! І молитимусь за це служіння))))))))))
Поэзия : Великий инквизитор. Вступление. Искушение третье. - Сергей Сгибнев — Ты написал поэму?
— О нет, не написал, — засмеялся Иван, — и никогда в жизни я не сочинил даже двух стихов. Но эту поэму я выдумал и запомнил. С жаром выдумал….
(Федор Достоевский. Братья Карамазовы. «Великий инквизитор»)
Вот так же, после прочтения романа «Братья Карамазовы», с не меньшим «жаром» подумалось мне сложить в стихи размышления Достоевского о человеке и человечестве, о вере и неверии, о любви и ненависти, о свободе и рабстве. Об отцах и детях. Предлагаемое произведение лишь малая часть переложения великого произведения великого автора.
Буду благодарен за молитвы, советы и подсказки….
\"Просьба:
2Кор.9:7
Каждый уделяй по расположению сердца, не с огорчением и не с принуждением; ибо доброхотно дающего любит Бог.
Какие проникновенные слова! И вот, падаю ниц и прошу: Возлюбленные братия и сестры! Не оставьте в беде - в связи с переездом на другое место жительства и по причине вспыхнувшего короновируса, остался я без работы. А на руках десятилетняя дочка, ученица четвëртого класса. И на правом глазу катаракта, зрения осталось девять процентов. Очередь же на операцию, даже за плату, отодвинулась неизвестно на сколько.
Не о многом прошу, даже двести-триста рублей помогут мне удержаться до того времени, пока найду работу. Трудность в том, что мне уже шестьдесят восемь лет, а в таком возрасте найти что-то подходящее очень непросто.
Человека, доброхотно дающего, любит Бог, и недостаток дел его восполнит - так говорил Соломон, а ему говорил Бог. Вот и я, верю в истинность слова Божиего.
Номер моего телефона
+7 9538646031
Номер карты: 2202 2007 8385 1254
Храни, Господи, ваши дома, возлюбленные братия и сестры! И да вознаградит вас Христос за щедрость ваших сердец!!!
А зовут меня Сергей, раб Божий.
Поэзия : Кружился снег над городом - Николай Агапьев Иов.37:6 Ибо снегу Он говорит: будь на земле; равно мелкий дождь и большой дождь в Его власти.
***
Дело твоческих людей, создавать и дарить свое творчество миру, после чего наши произведения начинают жить самомостоятельной жизнью радуя многих людей той частичкой любви которую мы авторы вкладываем в них... Так, я случайно обнаружил свое стихотворение "Мы верим будет возрождение" на одном Христианском сайте в разделе поэзия, а недавно, обнаружил что сам того неподозревая стал соавтором пдкаста, которым является картина с впечатанным в нее текстом и сопровождаемый музыкой. Плейкаст называется "В городе падал снег" автор krimoza49, очень гармонично вписала в Изображение: by *SorinCrecens-Cold Night In Warsaw 1939 sorincrecens.deviantart.com
втавив текст этого стихотворения. Текст: Николай Агапьев-Кружился снег над городом www.foru.ru
Я в восхищении от этой картины! Искренне благодарен автору krimoza49 прекрасное произведение! адрес станички: http://www.playcast.ru/view/2428695/df29d544777d1a8c35a0031d8b9b8c5b4a9bacaapl
***
Лк.6:38 давайте, и дастся вам: мерою доброю, утрясенною, нагнетенною и переполненною отсыплют вам в лоно ваше; ибо, какою мерою мерите, такою же отмерится и вам.