Закрыта Книга книг. Прочитанное живо
Пред взором представляется моим.
Сижу я в кресле... А вокруг бурливо
Свершает приговор Иерусалим.
Подняты три креста. Пронзёны жертвы.
Смешалось всё: и крик, и стон, и смех.
Я - в кресле. На кресте - Небесный Смертник.
А на плечах Его - мой смертный грех.
Луч солнечный меня так нежно греет,
А Иисуса - так нещадно жжёт.
Он на кресте висит. Я - в мягком кресле.
Ему так больно! Мне так хорошо!
Он просит пить: Его терзает жажда.
Но пьёт не Он. Я, наслаждаясь, пью.
Меня спасая, Он жестоко страждет.
И за меня Жизнь отдаёт Свою.
В моей уютной комнате – Голгофа.
Но на кресте уже Иисуса нет!
А перед взором – золотые строфы:
Бог есть Любовь
И Истина,
И Свет!
И так легко душе: она свободна.
Благодарит: и плачет, и поёт.
В спасенье облачённая Господне,
Его Победой вечною живёт!
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 4432 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
